шушукатися
ШУШУ́КАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., розм.
1. Говорити одне з одним пошепки, перев. таємно від інших.
Коли зайшла річ про Марусяка, молоді попаді почали шушукатися між собою, і якби хто з попів довідався про зміст отих сповідей, було би, може, не одній попаді кепсько (Г. Хоткевич);
Підводу пригнав Миколка і вже шушукався із Чумаченком, циганив гранату (Григорій Тютюнник);
// Пошепки розпускати поговір, плітки.
А тут уже і на заводі починають шушукатись про мої стосунки з Лідою. Люди не сліпі, добре бачать, що твориться в їх колективі (Ірина Вільде);
– Професор Шостенко здає, – про це починають шушукатися й поза медичними колами (Ю. Шовкопляс).
2. перен. Те саме, що шушу́кати 2.
В горах, як далека канонада, гуркотів грім, а внизу, під берегом, шушукалося море (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)