щебетушечка
ЩЕБЕТУ́ШЕЧКА, и, ж.
Пестл. до щебету́шка.
Пташка все нижче та нижче над ним падає. Тиміш дивиться, і так йому чогось мила ся щебетушечка, що очей з неї не звів би; слухав би не наслухався її тихого та любого щебетання! (Марко Вовчок);
– О ти, моя щебетушечко малая! – промовив дід, прикро дивлячись на онуку (Панас Мирний);
[Мокрина:] Де ж це вона побігла, моя щебетушечка? Улесливе, канальське дитя!.. (М. Кропивницький).
Словник української мови (СУМ-20)