щебіт
ЩЕ́БІТ, бету, ч., діал.
Щебет.
Минулись стрічі вечорові, Минувся щебіт солов'їв. Твій слід, загублений в діброві, Вже першим проліском зацвів (М. Стельмах);
* Образно. Слухаю щебіт я ночі короткої, В снах солов'їних заснули сади (А. Малишко).
Словник української мови (СУМ-20)