щебінь
ЩЕ́БІНЬ, беню, ч.
1. Подрібнене каміння, цегла і т. ін., що використовується для дорожніх та будівельних робіт.
Для бетонних робіт можна брати щебінь, який не містить домішок глини, мулу тощо (з наук. літ.);
Велика бомба розірвалась неподалік. Посипалося скло від дужого вибуху, штукатурка, щебінь (О. Довженко);
– Ранком я починаю баржею перевозити щебінь з Гулакової греблі на мою (С. Голованівський).
2. геол. Розсипчасті нагромадження невеликих гострокутних уламків гірської породи.
Словник української мови (СУМ-20)