щебінь
ЩЕБІ́НЬ, беню, ч.
1. Подрібнене каміння, цегла і т. ін., що використовується для дорожніх та будівельних робіт.
Для бетонних робіт можна братb щебінь, який не містить домішок глини, мулу тощо, (Колг. енц., І, 1956, 111);
Велика бомба розірвалась неподалік. Посипалося скло від дужого вибуху, штукатурка, щебінь (Довж., І, 1958, 291);
— Ранком я починаю баржею перевозити щебінь з Гулакової греблі на мою (Голов., Марія, 1936, 17).
2. геол. Розсипчасті нагромадження невеликих гострокутних уламків гірської породи.
Словник української мови (СУМ-11)