щедрота
ЩЕДРО́ТА, и, ж.
Те саме, що ще́дрість.
Щедрота – бідарів це споконвічна риса, І в цьому винятку не становив Денис (М. Рильський);
– Ми перемагаємо наймогутнішу темну силу – фашизм. Ввесь світ з подивом дивиться на нас. Хто ми? Де воно в нас, оте найголовніше, нездоланне? Чим перемогли? Хоробрістю? Щедротою? Генієм? Трудом? (О. Довженко);
Земля купалася в щедроті воложистих туманів. Міріадами зелених язичків озимини пила земля цілющий дар неба, набиралася родючості й снаги (І. Цюпа);
// мн. щедро́ти, о́т. Багатства, достатки; дари.
Хто не любить осінь з її щедротами! (з наук. літ.);
Землі великої щедроти В садах наливано цвітуть (А. Малишко);
Ще лише початок квітня, а природа вже мовби поспішає розкритися людям своїми щедротами (О. Гончар).
◇ (1) Від щедро́т чиїх, зі сл. давати, дарувати і под. – за чиїмись бажаннями або можливостями.
– Кожен дає од щедрот своїх – хто мідяка, хто срібняка, – відказав, потерпаючи, Вересай (Ф. Бурлака);
– Яку ти хочеш сукню, я тобі можу подарувати від щедрот моїх (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)