щедро
ЩЕ́ДРО.
Присл. до ще́дрий.
– Заплатять щедро, – промовив нишком Копронідос, почуваючи пахощі чернечих тисячок (І. Нечуй-Левицький);
Не розвеселила їх навіть і вечірня чарка, якою щедро почастував економ (М. Стельмах);
Вдосконалюючи виробничий процес, він систематично перевиконує план на сотні процентів і свій досвід щедро передає товаришам (О. Гончар);
На березі шипіла в казанах смола. Щедро заливали нею шви бортів та днища, й усе вище й вище здіймалися на очах раїмців контури новонародженого корабля (З. Тулуб);
Місяць травень надходив, і зацвітав щедро густий терен (Ю. Яновський);
Микола навстіж відчинив вікно. В кімнату щедро полилося холоднувате пахуче ранкове повітря (Д. Ткач);
Бійці щедро кадили козячими ніжками – видано тижневу норму махорки (Григорій Тютюнник);
Щедро пекло сонце, толока яскравіла диким маком, деревієм, собачим милом (М. Чабанівський);
Біля калюжі на щедро змоченій землі Марія помітила широкі сліди від гусениць (Ю. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)