щедро
ЩЕ́ДРО. Присл. до ще́дрий.
— Заплатять щедро,— промовив нишком Копронідос, почуваючи пахощі чернечих тисячок (Н.-Лев., III, 1956, 379);
Не розвеселила їх навіть і вечірня чарка, якою щедро почастував економ (Стельмах, І, 1962, 574);
Вдосконалюючи виробничий процес, він систематично перевиконує план на сотні процентів і свій досвід щедро передає товаришам (Гончар, Зустрічі.., 1950, 11);
На березі шипіла в казанах смола. Щедро заливали нею шви бортів та днища, й усе вище й вище здіймалися на очах раїмців контури новонародженого корабля (Тулуб, В степу.. 1964, 260);
Місяць травень надходив, і зацвітав щедро густий терен (Ю. Япов., II, 1958, 186);
Микола навстіж відчинив вікно. В кімнату щедро полилося холоднувате пахуче ранкове повітря (Ткач, Плем’я.., 1961, 149);
Бійці щедро кадили козячими ніжками — видано тижневу норму махорки (Тют., Вир, 1964, 488);
Щедро пекло сонце, толока яскравіла диким маком, деревієм, собачим милом (Чаб., Тече вода.., 1961, 9);
Біля калюжі на щедро змоченій землі Марія помітила широкі сліди від гусениць (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 119).
Словник української мови (СУМ-11)