щербити
ЩЕРБИ́ТИ, блю́, би́ш; мн. щербля́ть, недок., що.
Робити щербини на чому-небудь.
Київ, Київ! Древній витязю в сталевому шоломі! .. Печеніги, хозари і половці щербили об тебе свої мечі (І. Цюпа);
Коли ж на березі упав останній дуб, Жаринами сипнувши в темну воду, – На мундштуках щербили жовтий зуб Дебелі огирі уже по той бік броду (Л. Первомайський).
Словник української мови (СУМ-20)