щербити
ЩЕРБИ́ТИ, блю́, би́ш; мн. щербля́ть; недок., перех. Робити щербини на чому-небудь.
Київ, Київ! Древній витязю в сталевому шоломі!.. Печеніги, хозари і половці щербили об тебе свої мечі (Цюпа, Україна.., 1960. 16);
Коли ж на березі упав останній дуб, Жаринами сипнувши в темну воду,— На мундштуках щербили жовтий зуб Дебелі огирі уже по той бік броду (Перв., І. 1958, 160).
Словник української мови (СУМ-11)