щипнути

ЩИПНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що, чим і без дод.

Однокр. до щипа́ти.

Далі вже що день, вона сердитіша; вже й лає; часом щипне або штовхне стиха... (Марко Вовчок);

Різкий вітрець щипнув обличчя... Кінь затріпотів під вершником і несподівано, мов вихор, кинувся праворуч... (Олесь Досвітній);

“Прощайте, хлопці, – тепер уже я не ваш!” – подумав Грицько, і легенький смуток щипнув його за серце (С. Васильченко);

– Либонь ти, Грицьку, маєш думку городи та села закупити, що так налягаєш на роботу! – казали йому земляки-селяни .. – Гляди лиш, щоб очкур не урвався, – хто-небудь щипне (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. щипнути — [шчиепнутие] -ну, -неш, -неимо, -неите; нак. -ни, -н'іт'  Орфоепічний словник української мови
2. щипнути — щипну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. щипнути — -ну, -неш, док., перех. і без додатка. Однокр. до щипати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. щипнути — КЛЮВА́ТИ (про птахів — їсти, хапаючи щось дзьобом, бити дзьобом), ДЗЬО́БА́ТИ (ДЗЮ́БА́ТИ рідше), ДОВБА́ТИ (ДОВБТИ́), КЛЮ́КАТИ розм.; ПИ́ТИ (їсти молоде зерно); ЦЮ́КАТИ, ЦЮ́КАТИСЯ розм. (бити дзьобом); ЩИПА́ТИ (шкіру тіла). — Док.  Словник синонімів української мови
5. щипнути — Щипну́ти, -ну́, -не́ш, -не́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. щипнути — ЩИПНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і без додатка. Однокр. до щипа́ти. Далі вже що день, вона сердитіша; вже й лає; часом щипне або штовхне стиха… (Вовчок, І, 1955, 108); Різкий вітрець щипнув обличчя… Кінь затріпотів під вершником і несподівано...  Словник української мови в 11 томах
7. щипнути — Щипнути, -ну, -неш гл. Однокр. в. отъ щипати. Щипнуть. А в тих лозах барвін-листок, щипну-вирву, вінець сплету. Чуб. III. 37. Вже й лає; часом щипне або штовхне стиха. МВ. (О. 1862. III. 41).  Словник української мови Грінченка