щипок
ЩИПО́К, пка́, ч.
1. Дія за знач. щипа́ти і щипну́ти.
Стаха пересмикнула плечима і не відгукнулася. Не допоміг материн щипок за стегно (Ірина Вільде);
// перен. Ущипливе запитання.
Рудокопи далі ділилися своїми спостереженнями над рудою .. Вони ставили питання, зауваження, ловкенькі щипки, що в них був єдиний зміст: якнайбільше добути руди, якнайхутчіше її вивезти на поверхню (Олесь Досвітній).
2. у знач. присл. щипко́м. Посмикуючи, щипаючи струни (під час гри на музичних інструментах); піццикато.
Словник української мови (СУМ-20)