щипці
ЩИ́ПЦІ, ів, мн.
Інструмент, який складається з двох з'єднаних на шарнірі стержнів і використовується для затискування, захоплювання, розколювання, виривання чого-небудь.
Панночка сиділа коло вікна за столиком перед дзеркалом, на столику горіла спиртова лампочка і грілися щипці для завивання волосся (Леся Українка);
– Грійте воду! – скомандував лікар. – Зіно, мий руки! Щипці, вата, бинт (О. Іваненко);
У фельдшера від зубного болю був єдиний засіб лікування – щипці (З. Тулуб);
Торти розкладають на десертні тарілочки лопаточками, а пиріжки і печиво – щипцями (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)