щипчики
ЩИ́ПЧИКИ, ів, мн.
Зменш. до щи́пці.
Він одчинив скляну шафу й брязнув купою блискучих хірургічних приладь. Він узяв з дека їх кілька – ланцетів, пінцетів та щипчиків (Ю. Смолич);
Нерідко при [черняхівських] розкопках знаходять предмети особистого користування: кістяні гребінціз півкруглою орнаментованою спинкою, туалетні щипчики, намистини (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)