щирозлотий
ЩИРОЗЛО́ТИЙ, а, е, нар.-поет.
З чистого золота; такий, як чисте золото.
Розплету я тобі гриву – Всім козаченькам на диво; Уберу я тебе, коню, В щирозлоту, ясну зброю (П. Куліш);
За Милошем йде Іван Косанчич .. Коло шиї єдвабова хустка, А на пальці щирозлотий перстень (М. Старицький);
Сонце, наче діжа, котилося аж по землі, розстилаючи навкруги пучки щирозлотого проміння (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)