щирозлотий
ЩИРОЗЛО́ТИЙ, а, е, нар.-поет. З чистого золота; такий, як чисте золото.
Розплету я тобі гриву — Всім козаченькам на диво; Уберу я тебе, коню, В щирозлоту, ясну зброю (П. Куліш, Вибр., 1969, 352);
За Милошем йде Іван Косанчич.. Коло шиї єдвабова хустка, А на пальці щирозлотий перстень (Стар., Вибр., 1959, 134);
Сонце, наче діжа, котилося аж по землі, розстилаючи навкруги пучки щирозлотого проміння (Мирний, III, 1954, 298).
Словник української мови (СУМ-11)