щиро

ЩИ́РО. Присл. до щи́рий.

[Степанида:] Ач що каже: покарає! Хіба ми не щиро господові щоразу молимось? (Кроп., І, 1958, 125);

Будьте ласкаві, не висилайте мені нічого на вказану в останньому моєму листі адресу. Швидко напишу, а поки що вітаю Вас усім найкращим. Щиро прихильний М. Коцюбинський (Коцюб., III, 1956, 210);

Сини мої невеликі, Нерозумні діти, Хто вас щиро без матері Привітає в світі? (Шевч., І, 1963, 72);

І дякуєм щиро, І щиро бажаєм В веселий цей день, Щоб вітер не зносив, Пісок не заносив Народних пісень (Гл., Вибр., 1951, 181);

Жайсак щиро зрадів гостю, запросив його сідати на почесне місце навпроти входу (Тулуб, В степу.., 1964, 201);

— Ніде щиріше не співають, як на війні (Стельмах, II, 1962, 28);

— Скажи, паніматко, щиро, чи думаєш ти оддати за мене Лесю, чи в тебе другий єсть на прикметі? (П. Куліш, Вибр., 1969, 67);

— Я людина сьогочасна і люблю говорити хоч різко, але щиро й правдиво (Н.-Лев., VI, 1966, 54);

Це місце має красу щиро ідилічну. Зелень надзвичайно ясна. Не гаряче, але ясне проміння заливає садки й луги (Н.-Лев., II, 1956, 391);

Шумить вода по листі, по гіллі І спраглу землю напуває щиро (Рильський, III, 1961, 153);

Зайшовши в комору, вона на диво щиро додержувала свого слова: сидить бувало із якою-небудь роботою в руках, немов і нема її тут (Вас., Вибр., 1954, 27);

Віталій працює щиро (Гончар, Тронка, 1963, 233);

Ніколи ще Оленка не співала з таким запалом. На всю силу легенів, щиро виводила (Горд., II, 1959, 76).

◊ Люби́ти (коха́ти) щи́ро — любити всім серцем, глибоко, палко.

— Чи я ж тобі не вродливий, Чи не в тебе вдався, Чи не люблю тебе щиро, Чи з тебе сміявся? (Шевч., І, 1963, 12);

— Чи ж я не любила вірно? Чи я ж не кохала щиро? (Вовчок, І, 1955, 223);

Щи́ро дя́кую (вдя́чний) — ввічлива форма подяки, що виражає сердечне визнання чиїх-небудь заслуг, великої допомоги в чомусь.

Саме збирався писати до Вас і дістав Вашого листа. За етнографічні матеріали щиро дякую (Коцюб., III, 1956, 226);

Щи́ро ка́жучи, у знач. вставн. сл. — висловлюючись відверто; не приховуючи нічого.

Значення в інших словниках

1. щиро — (відверто, без упереджень) з відкритим (розкритим) серцем; з відкритою душею; (не кривлячи душею) з (від, од) [усього] серця; від (од) щирого серця; (нічого не приховуючи; з сл. говорити, сказати, признатися і т. ін.  Словник фразеологічних синонімів
2. щиро — пр., з душі, від щирого серця, поклавши руку на серце, відверто і всі п. ф. від ЩИРИЙ; (любити) всім серцем; ФР. душею і серцем /н. щиро прихильний/.  Словник синонімів Караванського
3. щиро — I відверто, душевно, істинно, нелукаво, побожно, по-божому, по-щирому, по-щирості, правдиво, просто, ревне, ревно, сердечно, справедливо, щиренько, щирісінько, щиросердечно, щиросердно, щиросердо Фразеологічні синоніми: від душі; від усієї душі...  Словник синонімів Вусика
4. щиро — ЩИ́РО. Присл. до щи́рий. [Степанида:] Ач що каже: покарає! Хіба ми не щиро господові щоразу молимось? (М. Кропивницький); Будьте ласкаві, не висилайте мені нічого на вказану в останньому моєму листі адресу.  Словник української мови у 20 томах
5. щиро — щи́ро прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
6. щиро — Присл. до щирий. Щиро дякую (вдячний) — ввічлива форма подяки, що виражає сердечне визнання чиїх-небудь заслуг, великої допомоги в чомусь. Щиро кажучи у знач. вставн. сл. — висловлюючись відверто; не приховуючи нічого.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. щиро — Щи́ро, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. щиро — Щиро нар. 1) Искренно, по правдѣ. Вона мене молодого щиро полюбила. Мет. Молились щиро козаки. Шевч. 161. 2) Въ соединеніи съ прилагательными усиливаетъ качество или указываетъ на чистоту, безпримѣсность его: щиро-народній, (Левиц. Пов.  Словник української мови Грінченка