щиро
Щиро
нар.
1) Искренно, по правдѣ. Вона мене молодого щиро полюбила. Мет. Молились щиро козаки. Шевч. 161.
2) Въ соединеніи съ прилагательными усиливаетъ качество или указываетъ на чистоту, безпримѣсность его: щиро-народній, (Левиц. Пов. 258), щиро-польський, (Левиц. І.
312) и пр.
3) Усердно. Шкодливих горобців та гав він щиро так ганяв, що витоптав всі кавуни і дині. Гліб.
Словник української мови Грінченка