щиро —
(відверто, без упереджень) з відкритим (розкритим) серцем; з відкритою душею; (не кривлячи душею) з (від, од) [усього] серця; від (од) щирого серця; (нічого не приховуючи; з сл. говорити, сказати, признатися і т. ін.
Словник фразеологічних синонімів
щиро —
пр., з душі, від щирого серця, поклавши руку на серце, відверто і всі п. ф. від ЩИРИЙ; (любити) всім серцем; ФР. душею і серцем /н. щиро прихильний/.
Словник синонімів Караванського
щиро —
ЩИ́РО. Присл. до щи́рий. [Степанида:] Ач що каже: покарає! Хіба ми не щиро господові щоразу молимось? (М. Кропивницький); Будьте ласкаві, не висилайте мені нічого на вказану в останньому моєму листі адресу.
Словник української мови у 20 томах
щиро —
Присл. до щирий. Щиро дякую (вдячний) — ввічлива форма подяки, що виражає сердечне визнання чиїх-небудь заслуг, великої допомоги в чомусь. Щиро кажучи у знач. вставн. сл. — висловлюючись відверто; не приховуючи нічого.
Великий тлумачний словник сучасної мови
щиро —
Щи́ро, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
щиро —
ЩИ́РО. Присл. до щи́рий. [Степанида:] Ач що каже: покарає! Хіба ми не щиро господові щоразу молимось? (Кроп., І, 1958, 125); Будьте ласкаві, не висилайте мені нічого на вказану в останньому моєму листі адресу.
Словник української мови в 11 томах
щиро —
Щиро нар. 1) Искренно, по правдѣ. Вона мене молодого щиро полюбила. Мет. Молились щиро козаки. Шевч. 161. 2) Въ соединеніи съ прилагательными усиливаетъ качество или указываетъ на чистоту, безпримѣсность его: щиро-народній, (Левиц. Пов.
Словник української мови Грінченка