Словник української мови у 20 томах

щонайбуйніший

ЩОНАЙБУЙНІ́ШИЙ, а, е, підсил.

Найвищ. ст. до бу́йний 1–3.

Найкращі царинки за його [Юри] працю вигулили, щонайбуйніші та більш захисні полонини повикуповували за його піт кривавий (М. Кропивницький).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. щонайбуйніший — щонайбуйні́ший прикметник, найвищий ступінь  Орфографічний словник української мови