щудло
ЩУ́ДЛО, а, с., діал.
Ходуля, дерев'яний протез.
На сіннику під стіною лежав, простягшися і пакуючи череп'янку-люльку, дід около п'ятидесяти літ, з чорною, круглою обстриженою бородою, з повним набресклим лицем, зі щудлом при правій нозі (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)