юбка
Ю́БКА, и, ж.
1. діал. Юпка.
– А що? одрізати тобі на спідницю чи на юбку? – спитав Ястшембський в молодиці (І. Нечуй-Левицький);
Одіта вона була у демікотонну юбку й спідницю (Панас Мирний);
Зоотехнічка, перегнувшись через борт, лічила бідони; край її короткої, з цупкого чорного краму юбки задерся (В. Дрозд).
2. спец. Бокові стінки (або нижня частина їх) якогось циліндричного виробу; острішок.
Ізолятори встановлюють на спеціальних крюках і штирях, але тільки так, щоб головка їх була зверху, а юбка внизу (з навч. літ.);
Юбка поршня.
Словник української мови (СУМ-20)