юбіляція

ЮБІ́ЛЯЦІЯ, ї, ж.

В музиці – тривалий вокаліз наприкінці алілуї релігйно-патетичного характеру.

Значення в інших словниках

1. юбіляція — (лат. jubilatio — тріумфування) — 1. В католицькому співі -орнаментальна імпровізація захоплено — тріумфального характеру, яка розспівувалась під час виконання григоріанського хоралу наостанньому складі слова 'Алілуія'. Класичний зразок Ю. — у В.А.  Словник-довідник музичних термінів
2. юбіляція — -ї, ж. 1》 У католицькому співі – тривалий вокаліз наприкінці алілуї релігійно-патетичного характеру. 2》 У поліфонії строгого стилю – жвавий мелодичний рух, що заповнює проміжки між основними долями; мелодична фігурація.  Великий тлумачний словник сучасної мови