юбіляція
ЮБІ́ЛЯЦІЯ, ї, ж.
В музиці – тривалий вокаліз наприкінці алілуї релігйно-патетичного характеру.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- юбіляція — (лат. jubilatio — тріумфування) — 1. В католицькому співі -орнаментальна імпровізація захоплено — тріумфального характеру, яка розспівувалась під час виконання григоріанського хоралу наостанньому складі слова 'Алілуія'. Класичний зразок Ю. — у В.А. Словник-довідник музичних термінів
- юбіляція — -ї, ж. 1》 У католицькому співі – тривалий вокаліз наприкінці алілуї релігійно-патетичного характеру. 2》 У поліфонії строгого стилю – жвавий мелодичний рух, що заповнює проміжки між основними долями; мелодична фігурація. Великий тлумачний словник сучасної мови