юбіляція
(лат. jubilatio — тріумфування) — 1. В католицькому співі -орнаментальна імпровізація захоплено — тріумфального характеру, яка розспівувалась під час виконання григоріанського хоралу наостанньому складі слова 'Алілуія'. Класичний зразок Ю. — у В.А.Моцарта. 2. В поліфонії строгого стилю — жвавий мелодичний рух, що заповнює проміжки між основними долями, наче прикрашаючизагальний рух, інакше мелодична фігурація.
Джерело:
Словник-довідник музичних термінів
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- юбіляція — ЮБІ́ЛЯЦІЯ, ї, ж. В музиці – тривалий вокаліз наприкінці алілуї релігйно-патетичного характеру. Словник української мови у 20 томах
- юбіляція — -ї, ж. 1》 У католицькому співі – тривалий вокаліз наприкінці алілуї релігійно-патетичного характеру. 2》 У поліфонії строгого стилю – жвавий мелодичний рух, що заповнює проміжки між основними долями; мелодична фігурація. Великий тлумачний словник сучасної мови