1. Великий тлумачний словник сучасної мови

юбіляція

юбіля́ція

-ї, ж.

1》 У католицькому співі – тривалий вокаліз наприкінці алілуї релігійно-патетичного характеру.

2》 У поліфонії строгого стилю – жвавий мелодичний рух, що заповнює проміжки між основними долями; мелодична фігурація.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. юбіляція — (лат. jubilatio — тріумфування) — 1. В католицькому співі -орнаментальна імпровізація захоплено — тріумфального характеру, яка розспівувалась під час виконання григоріанського хоралу наостанньому складі слова 'Алілуія'. Класичний зразок Ю. — у В.А. Словник-довідник музичних термінів
  2. юбіляція — ЮБІ́ЛЯЦІЯ, ї, ж. В музиці – тривалий вокаліз наприкінці алілуї релігйно-патетичного характеру. Словник української мови у 20 томах