юдити

Ю́ДИТИ, ю́джу, ю́диш, недок., кого, діал.

Під'юджувати.

[Матрона:] А що, Юдо, юдиш? О, не діждеш довго юдити! (І. Франко);

Юдники є навіть в церкві, у маковиці – звідти вони юдять людей, аби в церкві говорили та сміялись (з наук.-попул. літ.);

З того часу, як люди согрішили, стали вони розплоджуватися. Триюда вирвався на землю та юдив їх проти Бога (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. юдити — Ю́дити. Нацьковувати. Наші домородні кацапи майстерски уміють юдити і водити наших відважних патриотів за ніс (Б., 1895, 8, 1) // пол. judzić — юдити, нацьковувати.  Українська літературна мова на Буковині
2. юдити — див. підбурювати  Словник синонімів Вусика
3. юдити — юджу, юдиш, недок., перех., діал. Під'юджувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. юдити — ю́дити дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
5. юдити — Ю́дити, ю́джу, ю́диш, ю́дять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. юдити — Ю́ДИТИ, ю́джу, ю́диш, недок., перех., діал. Під’юджувати. [Матрона:] А що, Юдо, юдиш? О, не діждеш довго юдити! (Фр., IX, 1952, 400).  Словник української мови в 11 томах
7. юдити — Ю́дити, юджу, ю́диш гл. Подстрекать; искушать. Нечистий дух Юда юдит християнина, аби один другого бив. ЕЗ. V. 101. см. під'юджувати.  Словник української мови Грінченка