юнка

Ю́НКА, и, ж.

Жін. до юна́к.

Вона вже не дівчинка, але ще й не юнка. Вона з цікавістю і з радісним завмиранням серця придивляється тепер сама до себе (О. Донченко);

Дзвінкий сміх і пісня юнок злітали в весняне небо й тріпотіли в блакиті (І. Микитенко);

* У порівн. О юносте моя!.. Як юнка чорноброва, всміхнулась ти мені, і зір твій одсіяв (В. Сосюра).

Значення в інших словниках

1. юнка — див. дівчина; молодий  Словник синонімів Вусика
2. юнка — див. дівиця, мадмуазель моск. дивчина  Словник чужослів Павло Штепа
3. юнка — -и. Жін. до юнак.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. юнка — ю́нка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
5. юнка — Ю́нка, ю́нки, ю́нці; ю́нки, ю́нок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. юнка — Ю́НКА, и, ж. Жін. до юна́к. Вона вже не дівчинка, але ще й не юнка. Вона з цікавістю і з радісним завмиранням серця придивляється тепер сама до себе (Донч., IV, 1957, 163); Дзвінкий сміх і пісня юнок злітали в весняне небо й тріпотіли в блакиті (Мик.  Словник української мови в 11 томах