юнь
ЮНЬ, ю́ні, ж., поет.
Те саме, що ю́ність 1, 3.
Шумів в росі вечірній сад моєї зоряної юні... (В. Сосюра);
Свято розгорталося за старовинним, віками встановленим звичаєм. Танцювала і веселилася безтурботна юнь (З. Тулуб);
* Образно. Бродили щастям дні мої З тобою у маю, І на багнети солов'їв Я кинув юнь твою (М. Вінграновський);
* У порівн. За тракторами сизий дим Понад ріллею горнеться. Мов юнь моя, крилом крутим Махнула птиця горлиця (П. Воронько).
Словник української мови (СУМ-20)