юртуватися
ЮРТУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., розм.
1. Бути в збудженому стані, викликати в когось роздратування, гнів.
– Чи не запопали, бува, нашого Чіпки, бо щось він там дуже юртувався?.. (Панас Мирний);
// Квапливо робити що-небудь, поспішно рухатися.
– Годі вже тобі юртуватися. Яєшня прохолоне, – казав Василь, беручись за пляшку з горілкою (Панас Мирний).
2. Те саме, що юрби́тися.
По троє, по четверо юртувалися [жінки] докупи, зігрівали одна одну диханням (А. Хижняк);
Рано-вранці біля сільської ради юртувалося десятків два підвід (Григорій Тютюнник);
* Образно. На обрії юртувалися чорно-сиві хмари (Є. Кравченко).
Словник української мови (СУМ-20)