Словник української мови у 20 томах

ююба

ЮЮ́БА, и, ж.

Кущова або деревна рослина роду унабі, що поширена в тропічних і субтропічних країнах.

Культурні форми ююби мають їстівні плоди (з наук. літ.);

Кора та корені ююби містять багато дубильних речовин (з наук. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. ююба — юю́ба іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  2. ююба — -и, ж. Кущова або деревна рослина роду унабі, поширена у тропічних і субтропічних країнах; китайський фінік.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ююба — юю́ба (араб.) кущова або деревна рослина роду унабі. Поширена у тропічних і субтропічних країнах. Культурні форми Ю. мають їстівні плоди. Кора та корені містять багато дубильних речовин. Інша назва – китайський фінік.  Словник іншомовних слів Мельничука