ябедничати
Я́БЕДНИЧАТИ, аю, аєш, недок., розм.
Доносити, скаржитися кому-небудь на когось, обмовляти кого-небудь.
– Ми з ним розправимося, щоб не ябедничав, щоб не видавав своїх, – порядкував Довбня (Панас Мирний);
– Поговори мені, то договоришся! – Може, побіжиш панові ябедничати? (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)