яблучник
Я́БЛУЧНИК, ч.
1. род. а, розм. Торговець яблуками.
2. род. у. Яблучне вино; сидр.
Боярські слуги від півночі звивалися, приготовляючи для гостей їду на цілий день, наповнюючи шипучим медом і яблучником подорожні боклаги (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)