яблучник
Я́БЛУЧНИК, ч.
1. род. а, заст. Торговець яблуками.
2. род. у. Яблучне вино; сидр.
Боярські слуги від півночі звивалися, приготовляючи для гостей їду на цілий день, наповнюючи шипучим медом і яблучником подорожні боклаги (Фр., VI, 1951, 10).
Словник української мови (СУМ-11)