яблучний

Я́БЛУЧНИЙ, а, е. Прикм. до я́блуко.

— Терентію! Ага, давай, давай його! — скрикнув раптом Мічурін, побачивши, що Терентій тягне заводіяку яблучних злодюжок — десятирічного хлопця (Довж., І, 1958, 409);

// Вигот. з яблук, з яблуками.

Він з жадібністю пив холодний, в міру кислий яблучний квас (Шиян, Баланда, 1957, 49);

Вдома всі хвалили Матусин яблучний пиріг (Мур., Піонер. слово, 1951, 104).

◊ Я́блучна кислота́ — органічна сполука, яка міститься в яблуках та інших рослинах і використовується в харчовій промисловості.

В різних фруктах містяться яблучна, лимонна і винна кислоти, а також ароматичні речовини (Укр. страви, 1957, 24).

Значення в інших словниках

1. яблучний — [йаблучнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
2. яблучний — -а, -е. Прикм. до яблуко. || Вигот. з яблук, з яблуками. Яблучна кислота — органічна сполука, яка міститься в яблуках та інших рослинах і використовується в харчовій промисловості.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. яблучний — Я́БЛУЧНИЙ, а, е. Прикм. до я́блуко. – Терентію! Ага, давай, давай його! – скрикнув раптом Мічурін, побачивши, що Терентій тягне заводіяку яблучних злодюжок – десятирічного хлопця (О. Довженко); // Вигот. з яблук, з яблуками.  Словник української мови у 20 томах
4. яблучний — я́блучний прикметник  Орфографічний словник української мови
5. яблучний — Я́блучний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)