яблучний
Я́БЛУЧНИЙ, а, е.
Прикм. до я́блуко.
– Терентію! Ага, давай, давай його! – скрикнув раптом Мічурін, побачивши, що Терентій тягне заводіяку яблучних злодюжок – десятирічного хлопця (О. Довженко);
// Вигот. з яблук, з яблуками.
Він з жадібністю пив холодний, в міру кислий яблучний квас (А. Шиян);
Вдома всі хвалили Матусин яблучний пиріг (І. Муратов).
Словник української мови (СУМ-20)