яворець
ЯВОРЕ́ЦЬ, явірця́, ч.
Зменш.-пестл. до я́вір.
Під явором, яворцем [явірцем] Стоїть дівка з молодцем (з народної пісні);
Я додому рушив низом, Полем, яром, лугом, лісом; В лісі зрізав яворець Та зробив собі корець (Л. Первомайський).
Словник української мови (СУМ-20)