яворець
ЯВОРЕ́ЦЬ, явірця́, ч. Зменш.-пестл. до я́вір.
Під явором, яворцем [явірцем] Стоїть дівка з молодцем (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 115);
Я додому рушив низом, Полем, яром, лугом, лісом; В лісі зрізав яворець Та зробив собі корець (Перв., Райдуга.., 1960, 173).
Словник української мови (СУМ-11)