яворець
ЯВОРЕ́ЦЬ, явірця́, ч. Зменш.-пестл. до я́вір.
Під явором, яворцем [явірцем] Стоїть дівка з молодцем (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 115);
Я додому рушив низом, Полем, яром, лугом, лісом; В лісі зрізав яворець Та зробив собі корець (Перв., Райдуга.., 1960, 173).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- яворець — див. явір Словник синонімів Вусика
- яворець — ЯВОРЕ́ЦЬ, явірця́, ч. Зменш.-пестл. до я́вір. Під явором, яворцем [явірцем] Стоїть дівка з молодцем (з народної пісні); Я додому рушив низом, Полем, яром, лугом, лісом; В лісі зрізав яворець Та зробив собі корець (Л. Первомайський). Словник української мови у 20 томах
- яворець — яворе́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- яворець — явірця, ч. Зменш.-пестл. до явір. Великий тлумачний словник сучасної мови
- яворець — Яворе́ць, яворця́, -це́ві; яворці́, -рці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- яворець — Яворець, -рця м. ум. отъ явір. Словник української мови Грінченка