яворець

Яворець, -рця

м. ум. отъ явір.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. яворець — явірця, ч. Зменш.-пестл. до явір. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. яворець — яворе́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. яворець — Яворе́ць, яворця́, -це́ві; яворці́, -рці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. яворець — ЯВОРЕ́ЦЬ, явірця́, ч. Зменш.-пестл. до я́вір. Під явором, яворцем [явірцем] Стоїть дівка з молодцем (з народної пісні); Я додому рушив низом, Полем, яром, лугом, лісом; В лісі зрізав яворець Та зробив собі корець (Л. Первомайський). Словник української мови у 20 томах
  5. яворець — ЯВОРЕ́ЦЬ, явірця́, ч. Зменш.-пестл. до я́вір. Під явором, яворцем [явірцем] Стоїть дівка з молодцем (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 115); Я додому рушив низом, Полем, яром, лугом, лісом; В лісі зрізав яворець Та зробив собі корець (Перв., Райдуга.., 1960, 173). Словник української мови в 11 томах
  6. яворець — див. явір Словник синонімів Вусика