ядовитий
ЯДОВИ́ТИЙ, а, е, рідко.
Те саме, що отру́йний.
Якби він знав, Яке-то лихо з його вийде, З того лукавого Давида, То, мов гадюку б, розтоптав І ядовитую б розтер Гадючу слину (Т. Шевченко);
В травах високих .. ненароком На ядовиту гадюку вона наступила (М. Зеров);
Непомітно прийшла на .. одвічну крадіж дівочих вінків. Обманами окутала м'якими, вартових поставила і зашепотіла ядовитим шепотом відьма: – Ніхто не побачить... ніхто не дізнається... (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)