язичити

ЯЗИ́ЧИТИ, чу, чиш, недок.,розм.

Розпускати плітки.

[Денис:] А задля чого випитують? Щоб було про віщо язичити (М. Кропивницький);

– Сестричко, голубко, я таке й таке погане про твого молодого знаю, чула. – .. Та, може, то ще брехня! Хто язичить, а ти й собі, – мовляла Лисавета (Грицько Григоренко).

Значення в інших словниках

1. язичити — див. ганьбити  Словник синонімів Вусика
2. язичити — язи́чити дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
3. язичити — -чу, -чиш, недок., заст. Розпускати плітки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. язичити — ЯЗИ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., заст. Розпускати плітки. [Денис:] А задля чого випитують? Щоб було про віщо язичити (Кроп., II, 1958, 457); — Сестричко, голубко, я таке й таке погане про твого молодого знаю, чула.— ..Та, може, то ще брехня!...  Словник української мови в 11 томах