яловий
Я́ЛОВИЙ¹, а, е.
1. Який тимчасово не дає приплоду (про самиць сільськогосподарських тварин).
Щастя, як горох з мішка, так і сиплеться на нашого Павлуся, і урожай у його луччий [кращий], як у других, і корів нема ялових (О. Стороженко);
// перен., розм. Який не має дітей (про жінку); бездітна.
Штефан .. мав дружину – бездітну Марію.., яку образливо прозивали яловою княгинею (з наук. літ.);
П'ять років не мав Коваль Андрій дитини, Хима ялова ходила (Я. Качура).
2. розм. Неродючий (про землю).
Ялова земля не нагодує, а сама їсти просить (прислів'я);
Ішли [люди на сход] ліниві, сірі, важкі, наче груддя. ялової землі, яка їх зродила (М. Коцюбинський);
Краще ялову ріллю самому орати, як із буйної хопту полоти... (Уляна Кравченко).
3. перен., розм. Пустий, безпредметний, нікому не потрібний.
Ви побоялись ризикувати .. А тепер .. непрошені приходите з своїми яловими порадами (Ірина Вільде);
// Те саме, що ма́рний 1.
Покину човен, пхну ногою, відпекаюсь ревучих хвиль та в тебе відпічну [відпочину] в спокою, позбувшись ялових зусиль (Уляна Кравченко).
4. Вигот. із шкіри великої рогатої худоби.
Ялові ремінці підтримували каски (Іван Ле).
Я́ЛОВИЙ², а, е, діал.
Ялиновий (у 1 знач.).
За селом в яловім бору Важке гудіння пронеслось (І. Франко);
Будуй, мати, дім яловий (Я. Головацький).
Словник української мови (СУМ-20)