янголя
ЯНГОЛЯ́, ля́ти, с.
1. Зменш.-пестл. до я́нгол.
Здається, двоє неповинних янголят злетіли з самого неба, усілися у невеличкій хатці, на невеличкій постельці і завели свою голосну й радісну пісню... (Панас Мирний);
– Ой боже мій, нащо він тобі здався, що ти його на небі заховав? Хіба у тебе янголят мало? (Грицько Григоренко).
2. перен., заст. Про дівчинку або хлопчика, які відзначаються своєю красою, невинністю, ніжністю.
– Ач, розвелося розпутства! Ач! Дивитися бридко. З виду янголя, а в душі гаденя (Яків Баш).
Словник української мови (СУМ-20)