янголя
ЯНГОЛЯ́, я́ти, с.
1. Зменш.-пестл. до я́нгол.
Здається, двоє неповинних янголят злетіли з самого неба, усілися у невеличкій хатці, на невеличкій постельці і завели свою голосну й радісну пісню… (Мирний, І, 1954, 207);
— Ой боже мій, нащо він тобі здався, що ти його на небі заховав? Хіба у тебе янголят мало? (Григ., Вибр., 1959, 127).
2. перен., заст. Про дівчинку або хлопчика, які відзначаються своєю красою, невинністю, ніжністю.
— Ач, розвелося розпутства! Ач! Дивитися бридко. З виду янголя, а в душі гаденя (Баш, На.. дорозі, 1967, 183).
Словник української мови (СУМ-11)