янголятко
ЯНГОЛЯ́ТКО, а, с. Пестл. до янголя́.
Незабаром Чайчиха входить до просторого кабінету Стадницького, і її осліплює яскраве сяйво великої, мов сонце, люстри.. Від неї в’яжуться примхливі тіні на ліпленій стелі, на якій весело кружляють ситі янголятка (Стельмах, І, 1962, 296);
[Гапка (взяла в Домахи дитину):] Ну, кричи ж, кричи! Тепер ти найстарший у господі! Ох ти, моє янголятко! (Кроп., II, 1958, 180);
*У порівн. Невже він більш ніколи не побачить .. панну Теофілію, біляву, як янголятко з Рафаелевих картин? (Тулуб, Людолови, І, 1957, 145).
Словник української мови (СУМ-11)