ярига

ЯРИ́ГА, м, ч.

1. Представник деяких груп найбіднішого населення Російської держави XVI–XVII ст.

2. У Російській державі XVI–XVII ст. – нижчий служитель у приказах, який виконував поліційні функції.

3. розм., заст. П'яниця, гультяй, безпутна людина.

Там правив каюком Тигренко, із Стехівки то шинкаренко, І віз з собою сто яриг (І. Котляревський);

* Образно. А ви, гладкі яриги пудофети, важкі на мисль, глухі на соллов'я, – та ви ж в ночі усі як захропете, хіба ж на місяць дивитесь як я? (Л. Костенко).

Значення в інших словниках

1. ярига — Яри́га: — бурлака [13]  Словник з творів Івана Франка
2. ярига — див. ледачий; п'яниця  Словник синонімів Вусика
3. ярига — яри́га іменник чоловічого роду, істота іст.  Орфографічний словник української мови
4. ярига — Злодій, п’яниця, безпутна людина; солдат  Словник застарілих та маловживаних слів
5. ярига — -и, ч. 1》 Представник деяких груп найбіднішого населення Російської держави 16-17 ст. 2》 У Російській державі 16-17 ст. – нижчий служитель у приказах, який виконував поліцейські функції. 3》 розм., заст. П'яниця, гультяй, безпутна людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. ярига — ГУЛЬВІ́СА розм. (той, хто любить гуляти, живе легковажно), ГУЛЯ́КА розм., БА́ЙДА розм., ЯРИ́ГА розм., заст., ЯРИ́ЖКА розм., заст., ЯРИ́ЖНИК розм., заст., ГУЛЬТЯ́Й зневажл., ГОЛЬТІПА́КА (ГУЛЬТІПА́КА) зневажл., ГАЛГА́Н діал.  Словник синонімів української мови
7. ярига — ЯРИ́ГА, м, ч. 1. Представник деяких груп найбіднішого населення Російської держави XVI-XVII ст. 2. У Російській державі XVI-XVII ст.— нижчий служитель у приказах, який виконував поліцейські функції. 3. розм., заст. П’яниця, гультяй, безпутна людина.  Словник української мови в 11 томах