ярижка
ЯРИ́ЖКА¹, и, ч., заст.
Ярига (у 2 знач.).
– Чи одняли б були землю в мене, якби я мав гроші?.. Підсипав би яризці [ярижці] п'ятдесят карбованців, як отой волоцюга... “Не займай моєї землі!..”.. І не заняв [зайняв] би... (Панас Мирний);
Ярижка наче прикипів очима до пиріжків... Саня помітила, поклала кілька на тарілку, поставила на стіл. – Їж, чоловіче добрий (Н. Рибак).
ЯРИ́ЖКА², и, ж., лінгв., іст.
Правопис, запропонований у 1876 р. для українських видань, за яким буква “ы” (єри) вживалася на позначення звука “и,” а буква “и” – звука “і”.
Вдома я прочитав його папери. Їх писано російською й українською мовами, але ярижкою. Вірш не справив на мене враження (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови (СУМ-20)