яскраво
ЯСКРА́ВО.
Присл. до яскра́вий.
Місяць уже високо піднявся, коли на дикій галявині яскраво шугнуло полум'я з вогнища (О. Донченко);
В небі яскраво світили зорі (М. Трублаїні);
Є таке в житті, що не вертається. Це тільки степ їхній навіть після чорної бурі яскраво зацвітає щовесни дикими тюльпанами, розливається аж за обрій океаном краси... (О. Гончар);
Емене .. накинула на себе новий халат з дивними арабесками й підперезалася косинкою так, що яскраво розмальований кінець її закривав її фігуру (М. Коцюбинський);
На верхів'ї гори, на фоні голубого неба яскраво вирізьбилась постать Зіньки (А. Шиян);
Тичина .. ввібрав у себе живлющі струми і Пушкіна, і Маяковського, зостаючись водночас яскраво самобутнім українським поетом (М. Рильський);
Про величезну творчу силу соціалізму яскраво свідчить історія радянського суспільства (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)