яскраво
ЯСКРА́ВО. Присл. до яскра́вий.
Місяць уже високо піднявся, коли на дикій галявині яскраво шугнуло полум’я з вогнища (Донч., II, 1956, 10);
В небі яскраво світили зорі (Трубл., Шхуна.., 1940, 197);
Є таке в житті, що не вертається. Це тільки степ їхній навіть після чорної бурі яскраво зацвітає щовесни дикими тюльпанами, розливається аж за обрій океаном краси… (Гончар, Тронка, 1963, 96);
Емене.. накинула на себе новий халат з дивними арабесками й підперезалася косинкою так, що яскраво розмальований кінець її закривав її фігуру (Коцюб., І, 1955, 290);
На верхів’ї гори, на фоні голубого неба яскраво вирізьбилась постать Зіньки (Шиян, Баланда, 1957, 74);
Тичина.. ввібрав у себе живлющі струми і Пушкіна, і Маяковського, зостаючись водночас яскраво самобутнім українським поетом (Рильський, IX, 1962, 131);
Про величезну творчу силу соціалізму яскраво свідчить історія радянського суспільства (Ком. Укр., 4, 1968, 21).
Словник української мови (СУМ-11)